Історичний центр Чернівців.

Історія вподобала собі місце на перетині великих імперій та націй, аби звести небувалої краси місто над Прутом, що подарувало світові безліч відомих імен.  

Історія вподобала собі місце на перетині великих імперій та націй, аби звести небувалої краси місто над Прутом, що подарувало світові безліч відомих імен. У Середньовіччі воно було форпостом на півночі Османської імперії, в нові часи – східним кордоном Австро-Угорщини, в останнє століття – адміністративно-фінансовим центром Великої Румунії, згодом, по Другій Світовій війні – воротами до Європи для Радянського Союзу; цей статус воно утримало і в часи незалежної України. Адміністративним центром і висотною домінантою міста є міська ратуша, якій понад 160 років. За цей час на її вежі тріпотіли різні прапори, на фасаді неодноразово мінялися герби, у залі засідань звучали різні мови. Незмінним залишалося головне призначення цієї споруди як резиденції міського самоврядування, відповідального за життєдіяльність міста. Біля ратуші розташована перлина чернівецької сецесії – колишній офіс дирекції ощадних кас, нині – Обласний художній музей. Серед оздоб фасаду виділяється мозаїчне панно із зображенням алегоричних фігур, які символізують економічне благополуччя краю. Сім вулиць сходяться на Центральній площі, з’єднуючи Схід і Захід, Південь і Північ. Вулиця Головна, головна артерія міста, повторює історичний Берладський шлях, що вів до трансильванії. У кожному місті є вулиця, що, наче магніт, притягує до себе городян і туристів. У Чернівцях – це ансамбль пішохідної вулиці О.Кобилянської, колишня в , або Панська. На початку вулиці впадає у вічі будівля з граційною вежею, де колись була кав’ярня “Габсбург”, а нині – відділення Національного банку. Тут всі будинки заслуговують на увагу своєю архітектурною цінністю, серед яких Обласний краєзнавчий музей, Польський та Німецький народні доми. Окремо виділяється кафедральний собор Св. Духа, який у 1864 р. був освячений єпископом Буковинським Євгеном Гакманом – однією з найяскравіших постатей у духовному житті Буковини XIX ст. В 2008 році, коли місто відзначало 600-літній бювілей від першої письмової згадки в грамоті молдовського господаря Олександра Доброго, вулиця набула нового вигляду, але її статус не змінився. Саме тут відбуваються урочисті весільні церемонії, виставки, покази мод, тут у затишних кав’ярнях, де звучить романтична музика і здається, що зупинився час, зустрічаються закохані пари будь-якого віку. Соборна площі простягається вздовж пагорба. Впродовж історії її функції змінилися. В період австрійського правління сама назва прощі – Австрія пляц – визначала її домінантну роль. На ній розташовувались адміністративні будівлі часів Австро-Угорської імперії – Буковинський Ландтаг, тюрма та жандармерія. Позаду старих дерев колишнього парку Франца Йосифа здіймаються вражаючі куполи Кафедрального Собору Святого Духа, головного собору буковинської православної митрополії. Нині Соборна площа стала форумом вираження волевиявлення людей, місцем масових заходів, політичних дискусій, концертів; також тут щороку встановлюють новорічну красуню-ялинку на радість дітлахам. Найкрасивішою міською площею чернівчани вважають Театральну, архітектурною окрасою якої є обласний театр ім. О.Кобилянської. Ця перлина міської архітектури, шедевр австрійських архітекторів Фельнера те Гельмера назавжди закріпила за цією площею її культурну роль. У театрі виступали великі майстри оперної та драматичної сцени Європи: великий Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Марія Бієшу, актор австрійської драми Моіссі та ін. Поряд з театром розташована історична будівля Єврейського народного дому, нині тут міський Палац культури. Нещодавно до 600-ліття Чернівців тут відкрили музей історії євреїв Буковини. У наші дні в ансамблі Театральної площі з’явився ще один штрих – “Алея зірок”, де зібрано десятки славетних імен співаків та музикантів, які розпочинали своє сходження на велику сцену в Чернівцях: Йозеф Шмідт, Орест Руснак, Сіді Таль, Дмитро Гнатюк, Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Іво Бобул, Андрій Шкурган, Ян Табачник та ін. В останні роки нова роль відводиться двом площам, що зазнали суттєвої реконструкції. Це площі Філармонії та Турецької криниці. Перша стала улюбленим місцем відпочинку чернівчан та гостей, а друга радо приймає місцеві свята – на День міста та Петрівський ярмарок вона перетворюється на жваву торговицю, де народні майстри звідусіль пропонують свій унікальний крам, а ковалі викують на удачу справжню підкову! Чернівці відчули на собі безліч культурний та політичних впливів, однак тут ніколи не відбувалось сутичок на національному грунті. Етнічні громади міста завжди жили в мирі та взаєморозумінні, і ці традиції збереглися і донині, зокрема, у функціонуванні Народних Домів. Відвідайте Польський Дім на вулиці О.Кобилянської, або Український Народний Дім, розташований неподалік, на вулиці Українській. Румунська громада проводить заходи під своїм прапором у Румунському Домі на Центральній площі, а зала Георга Дроздовського у Німецькому Домі на вул. О.Кобилянської – популярне місце для молодіжного Австро-Німецького Альянсу. Багатокультурність стала вже генетичною рисою чернівчан. Недаремно на гербі міста, що прикрашає міську Ратушу, зображено відкриті ворота: це визначення історичної долі та місії Чернівців. Будівництво культових споруд Буковини втілило в собі кращі традиції зодчества минулих поколінь. Найдавніші пам’ятки так званого “хатнього” типу з XVIII ст. – церква Св. Миколая (1748 р.) по вул. Сагайдачного та Успенська (1735 р.) на Калічанці. Саме такі церкви характерні для дерев’яного будівництва Буковини ХVI–XVIII ст. Чудовим зразком неоготики є єзуїтський храм Серце Ісуса, який донедавна займав обласний Державний архів. У 1787 р. було зведено римо-католицький костьол Чесного Хреста. Мала свої культові заклади і лютеранська громада міста. У старих Чернівцях було також багато культових будівель іудейської громади. Чернівецька синагога (Темпль) була збудована у 1877 р. і вважалась однією з видатних пам’яток міста. Тут у дитячому хорі почав колись кар’єру співака Йозеф Шмідт, чия пісня облетіла весь світ. На жаль, втрачений його первісний вигляд, але чернівчани мають надію на відновлення Темпля. Сьогодні тут розташований кінотеатр “Чернівці”. Нині у відроджених храмах міста слово Боже лунає багатьма мовами, які відображають багатоголосся спільноти чернівчан: українською, російською, румунською, польською, німецькою, на івриті. Що робить Чернівці більш привабливим – це його компактність, те, що в сучасній архітектурі можна назвати «доступністю в межах пішохідної прогулянки».